ОБРАЗ МАРУСІ БОГУСЛАВКИ ЯК УТІЛЕННЯ ВІРНОСТІ РІДНІЙ ЗЕМЛІ - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 10.12.2016, 23:21
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

ОБРАЗ МАРУСІ БОГУСЛАВКИ ЯК УТІЛЕННЯ ВІРНОСТІ РІДНІЙ ЗЕМЛІ
17.11.2015, 13:53

8 КЛАС

 

ОБРАЗ МАРУСІ БОГУСЛАВКИ ЯК УТІЛЕННЯ ВІРНОСТІ РІДНІЙ ЗЕМЛІ

 

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

 

Варіант 1

1.       Історія, виспівана кобзарями.

2.        Образ Марусі Богуславки в однойменній думі.

3.        Вірність рідній землі — найвища цінність.

Варіант 2

1.        Думи в історії розвитку української культури.

2.        Бранка, що рятувала інших полонених.

3.        «Уже я потурчилася, побусурменилася».

 

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

 

Чого тужиш, калинонько,

Головоньку нахиляєш?

Чого плачеш, дівчинонько,

Сльозами ся заливаєш?

Ци тя доля покинула?

Ци не маєш матусеньки?

Ци ти краса загинула?

Ци говорють вороженьки?

Микола Устиянович

Тобі... О! Де ж те слово гарне, чисте,

Блискуче, як срібло, розтоплене в горнилі,

Щоб світу возвістить про свято урочисте

Твоєї похвали, мій духу світлокрилий?

Ні, не землі, не нам тебе благословляти,

Пречисту в помислах, у задумах величну!

Не знаєм, як тебе, яким ім’ям назвати,

На пам’ять між людьми, на шану віковічну.

Пантелеймон Куліш

 

ЦИТАТИ З ТЕКСТУ

 

«Що тоді бідні невольники зачували,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По речах познавали,

Словами промовляли:

«Гей, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

 

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера».

 

Ой, козаки,

Ви, біднії невольники,

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати;

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати.

 

Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава

не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

З неволі не викупає,

Бо вже я потурчилась, побусурменилась

Для роскоші турецької,

Для лакомства нещасного!»

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

Думи — народні ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події історії України (починаючи з XV ст. ), виконувані народними співцями речитативом (співом-декламацією) під акомпанемент кобзи чи ліри.

Залежно від змісту й характеру проблематики думи поділяють на дві основні групи: історичні й побутові. Історичні думи відтворюють зміст героїчної боротьби українського народу проти своїх поневолювачів (турків, татар). Сюди належать такі з них, як «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Плач невольників», «Втеча трьох братів з города Азова». У побутових думах знайшли своє відображення питання моралі, родинних стосунків, соціальної несправедливості («Удова і три сини», «Брат і сестра» і т. д.).

Назва «дума» виникла ще за праслов’янських часів і означала «думка», «мислення». Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі поневолювачам.

Пізніше словом «дума» почали називати велику за розміром епічну пісню героїчного змісту. У сучасному значенні термін утвердився завдяки старанням відомого етнографа М. Максимовича на початку XIX ст.

Мотиви дум широко використовували відомі українські письменники (Т. Шевченко, Є. Гребінка, П. Куліш, І. Франко, М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, А. Малишко), композитори (М. Лисенко, П. Сокальський, Д. Січинський, М. Вериківський), художники (С. Васильківський, П. Мартинович, І. Їжакевич, М. Дерегус, О. Данченко).

«Думовий час (тобто художній час, фольклорно-пісенний час, епічний час) — специфічна текстова категорія; сприйняття й осмислення думового часу пов’язане з багатьма позатекстовими чинниками. Зокрема: 1) у який час виникли думи й у зв’язку з:якими подіями; 2) який час висвітлений у думах; 3) у чому специфіка думового часу порівняно з іншими фольклорними творами; 4) чи однаково представлений час в історико-героїчних та соціально-побутових думах» (Т. Беценко).

 

ПРИКЛАД ТВОРУ

 

Думи — це народні твори, які виконувалися народними співцями речитативом (співом-декламацією) під акомпанемент кобзи чи ‘ліри.

Думи поділяють на дві основні групи: історичні й побутові. Історичні думи відтворюють зміст героїчної боротьби українського народу проти своїх поневолювачів (турків, татар). Сюди належать такі з них, як «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Плач невольників», «Втеча трьох братів з города Азова». У побутових думах знайшли своє відображення питання моралі, родинних стосунків, соціальної несправедливості («Удова і три сини», «Брат і сестра» і т. д.).

Дума про Марусю Богуславку розповідає про ті часи, коли український народ боровся проти турецьких і татарських загарбників, котрі безжально спустошували міста й села, гнали в неволю наш народ, зокрема полонили красивих і розумних українських дівчат, щоб зробити їх своїми наложницями чи навіть дружинами.

Особливо хвилює своєю яскравістю дума про турецьку бранку Марусю Богуславку, яка щиро переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків:

Що тоді бідні невольники зачували,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По речах познавали...

Образ Марусі Богуславки один із найсвітліших і найпрекрасніших жіночих образів українських народних дум, у якому втілено високі патріотичні почуття, прагнення навіть на чужині бути разом зі своїм народом. Маруся не лякається кари турчина та випускає козаків на волю:

Ой, козаки,

Ви, біднії невольники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

З неволі не викупає...

Сама жінка залишається в турецькій неволі, і це цілком відповідає історичній правді, бо, як вказують документи, утікати з неволі могли переважно чоловіки, жінки ж, які потрапляли до полону, могли звільнитися з ненависного рабства тільки під час козацьких походів.

Цікавим є той факт, що Маруся Богуславка була реальною історичною особою, хоч документальних свідчень про це практично немає. У думі про неї сказано небагато: жила вона колись у місті Богуславі в сім’ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Однак цих фактів достатньо, щоб надати думі історичної вірогідності.

Образ Марусі — символ вірності нашого народу своїй батьківщині, вірність своїй національній гідності, здатність бути українцем, перебуваючи навіть у чужоземному полоні. Особливо привабливий цей образ тому, що зображено тендітну жінку, яка у скрутні часи виявила справді сильний і звитяжний характер. А це свідчить про надзвичайний патріотизм, любов до рідної землі та героїзм звичайної дівчини із квітучого українського міста Богуслава.

Честь і вічна слава тобі, українська жінко!

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: ОБРАЗ МАРУСІ БОГУСЛАВКИ ЯК УТІЛЕННЯ
Переглядів: 119 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА