Наскрізна і «вічна» проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 10.12.2016, 23:19
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Чи підтримуєте ви "Харківські угоди" Януковича-Мєдвєдєва
Всього відповідей: 170
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Наскрізна і «вічна» проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого
24.11.2015, 13:25

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

 

І. КАРПЕНКО-КАРИЙ

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Наскрізна і «вічна» проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого

Проблема влади грошей — наскрізна і «вічна» у світовому мистецтві. Її розкривали О. Пушкін у «Скупому рицарі», Ж. Б. Мольєр у «Скупому» та «Міщанині- шляхтичі», О. де Бальзак у повісті «Гобсек», Ч. Діккенс у «Різдвяній пісні у прозі». І всі висміювали скупого, якому світ затьмарювали гроші. Можна впевнено сказати: доки будуть скупці, доти будуть письменники зі своєю сатирою. Такі, як І. Карпенко-Карий.

П’єси для нового театру він писав сам, у багатьох виконував головні ролі. Його драматургія характеризується реалістичністю зображення подій. Писав І. Карпенко-Карий здебільшого гострі сатиричні твори на сучасний митцеві стан суспільства. Після скасування кріпосництва у 80—90-х роках XIX століття на території України життя більшої частини селян почало різко погіршуватися. З’явилися ті (серед них були і сільські багатії), хто почали скуповувати землю у збіднілих селян та поміщиків, які не встигали пристосуватися до нового життя. Безземельні селяни за копійки йшли працювати на поміщиків, де зазнавали несправедливості та знущань з боку так званих роботодавців.

Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з’являлися такі постаті, як Герасим Никодимович, котрі заради багатства готові піти навіть на злочин, перетворити на пекло життя своєї родини та наймитів. Єдине, на що не розповсюджується жорсткість хазяїна, це коні: «Блажен чоловік, іже скотину милує». Але ця «любов» мас оборотний бік: «Скотина гроші коштує».

Всі дії та емоції Калитки підпорядковані жадобі збагачення. Навіть позитивні риси його вдачі засновуються на жадібності: він не п’є... за власні гроші, бо «від своєї горілки у грудях пухне».

Особа героя від впливом жадоби збагачення зазнає деградації: гроші стають для нього найвищим авторитетом, а людяність та інші позитивні риси зникають: «робітники й собаки надворі повинні буть»; «кругом, кругом моє»; «бери і в свого, і в чужого»; «лупи та дай»; «гроші всьому голова».

Чим може закінчитися життя за такою філософією, драматург показує у останні1, 12-й яві четвертої дії. Коли одурений Калитка втрачає надію придбати землю сусіда Смоквинова, він намагається накласти на себе руки, а, врятований, промовляє: «Краще смерть, ніж така потеря».

Карпенко-Карий у комедії «Сто тисяч» зобразив гроші як могутню силу, що викорінює з душі людської все добре і святе.

Твори, де порушуються проблеми, пов'язані з владою грошей на душу лютий, зустрічаємо у фольклорі: у казках, піснях, притчах. В українській літературі ця тема розроблялася у творах Г. Хоткевича, С. Руданського, Б. Антоненка-Давидовича, М. Стельмаха.

Багато митців світової літератури створювали тип людини, одержимої жадобою до збагачення: Скупий лицар у О. Пушкіна, Плюшкін у М. Гоголя, Гобсек в О. де Бальзака, Гарпагон у Мольєра.

І. Карпенко-Карий не тільки продовжує розробку теми, а й є в ній до деякої міри новатором. Якщо вищезгадані письменники лише робили припущення про те, що призвело їхніх героїв до певного психологічного стану та абсурдної поведінки, то І. Карпенко-Карий розкриває проблему детально. У його творі змальовані усі іпостасі героя: батько, чоловік, друг, конкурент, свекор тощо. В усіх цих ролях Калитка демонструє риси морального звиродніння. Автор показує і шлях до такого стану душі — від працьовитого селянина, який любить землю, до моральної потвори. Трагікомічна кінцівка дає повне логічне закінчення історії руйнації душі героя.

На інших персонажах п’єси згубний вплив грошей також позначився. Наприклад, Роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з Мотрею. Він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх із приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до Пузиря, все ж таки залишається у нього на кухні: «думав, свиней купить... Свині завідські, остроухі, гарні свині, я бачив».

Так само і Мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за Романа. Гроші вплинули і на Савку. Він ладен запродати душу дияволові, тільки б розжитися грошима. Савка переступає закон (участь у шахрайстві), замахується на життя Калитки.

Отже, на прикладі багатьох персонажів І. Карпенко-Карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.

Отже, сміх комедії — «сміх крізь сльози».

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Наскрізна і «вічна» проблема влади
Переглядів: 431 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА