Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка «Захар Беркут») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:31
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка «Захар Беркут»)
23.11.2015, 21:26

7 КЛАС

 

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ

 

I. ФРАНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, А. ЧАЙКОВСЬКИЙ, М. СТЕЛЬМАХ, Г. ТЮТЮННИК

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Мудрий старійшина тухольської громади (образ Захара Беркута з повісті І. Франка «Захар Беркут»)

Здавна мудрі правителі багато важили в управлінні державою чи громадою. Ще в давньоруському «Ізборникові 1076 року» записано такі слова для настанови тим, хто стоїть на чолі людської спільноти: «Скільки силою ти перевершив усіх, стільки й справами добрими просяяти і потрудитися повинен». Та чи завжди ті, хто мають владу над людьми, згадують ці слова? Ця проблема посідає чільне місце й у повісті Івана Франка «Захар Беркут».

Серед високих Карпатських гір загубилося невелике село Тухля. Дружною і міцною громадою жили його жителі. Очолював її найстарший із тухольців — Захар Беркут. «Мов старий дуб-велетень» стояв він серед громади, справляючи величезний вплив не тільки на своїх односельців, але й на «кільканадцять миль довкола, по руськім і угорськім боці». Окрім того, знали Захара ще й як «чудового лікаря, що лічить рани і всілякі болісті, але й не менше як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов Бог тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі ліпшої ради не придумають».

Дивує його відданість громаді. Захар не лише слідкує за дотриманням законів співжиття громади, але й сам суворо дотримується їх. Заради порятунку громади він ладен пожертвувати навіть найдорожчим, що у нього було, — власним сином Максимом.

А ще Захар Беркут вірний законам пращурів. Він надзвичайно близький до природи, завжди просить допомоги у неї. Перед боєм з монголами він звернувся до світила з такими словами: «Сонце, великий преясний володарю світа! Відвічний опікуне всіх добрих і чистих душею! Зглянься на нас!... Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші поклонялися, і молюсь до тебе всім серцем: дай нам побідити!».

Судилося мудрецеві побачити перемогу своїх земляків над монголами, зустрітися зі своїм сином Максимом, благословити їхнє кохання з Мирославою і сказати напутнє слово громаді. Закликав Захар своїх односельців жити в «громадському порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх», попереджав про небезпеку відчуження. Та разом із тим він вірив у щасливе майбутнє, що очікує його громадян, дуже хотів його наблизити, тому й застерігав від можливих помилок.

Мене приваблює в образі Захара Беркута його патріотизм, відданість односельцям, глибокі батьківські почуття, мудрість в управлінні громадою. Саме такою, на мою. думку, має бути людина, якій судилося бути очільником громади.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Мудрий старійшина тухольської грома
Переглядів: 53 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА