Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією «Грім» та оповіданням «Первінка») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:29
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією «Грім» та оповіданням «Первінка»)
30.01.2016, 06:21

Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією «Грім» та оповіданням «Первінка»)

Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв'язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії «Грім» яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш:

І натрусив зі сливи слив,

 

 

Щоб легше було сливі.

 

 

Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком «р», с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Багатьом з нас відома ця життєва картина.

Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні «Первінка» ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.

Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі.

 

 

У цей час і діти дорослішали раніше: «Миколка мав усього років дванадцять. Мати... купити корову мусила доручити Миколці». І хлопчик був повинен впоратись з таким нелегким завданням!

Головний герой оповідання — Миколка стає справжній голова сім'ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір.

 

 

Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: «Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя».

Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини «корівкою»:

 

 

«Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:

 

 

— А як тебе звати? — Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось...»

Ще один повноправний герой оповідання — пес на ім'я Собака. Безпритульна тварина, що прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів.

 

 

Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут. Єднання з природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і є головною думкою творів Миколи Вінграновського.
Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Людина і природа у творах Миколи Ві
Переглядів: 33 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА