Як би склалася доля Пилипка в наш час? (за оповіданням Панаса Мирного «Морозенко»)
Тільки-но прочитала оповідання Панаса Мирного «Морозенко». Сум і тривога
огортають душу. Починається оповідання сумною драмою, де йдеться про
страшні злидні, нестерпні умови життя селянки Катрі та її сина Пилипка, й
закінчується трагедією: маленький хлопчик Пилипко, щоб втішити й
заспокоїти маму, йде у лютий мороз до хрещеного батька за новорічними
подарунками, але, збившись з дороги, замерзає у зимовому лісі. Побачивши
мертвого сина, вмирає й мати: не витримавши такого страшного удару,
розривається материнське серце.
Мені дуже боляче. Шкода й Пилипка, і його матір. Я одразу
замислююсь: а як би склалася доля Пилипка, якби йому довелося жити у наш
час? І роблю висновок: однозначно, такої жахливої трагедії б не
сталося. І Пилипко, і Катря були б живими.
Катря й Пилипко були дуже бідні. Це справді так. Але і в наш час
далеко не всі живуть багато. Є і малозабезпечені сім'ї. Катря сама
виховувала сина, і їй було дуже важко. Є і в наш час так звані неповні
сім'ї, де в дітей є лише мама. Пилипкова матуся не мала постійної
роботи, час від часу перебиваючись випадковими заробітками. Проте і в
наш час є сім'ї, в яких батьки втратили роботу. Але такі страшні
трагедії не трапляються.
Усе це завдяки тому, що держава наша піклується про дітей і матерів.
Існує навіть ціла державна програма, за якою підтримують самотніх
матерів, піклуються про права дитини.
Якби Пилипкові довелося
жити у наш час, то умови його життя були б значно кращими. Він міг би
виховуватися й навчатися у спеціалізованому інтернаті за невеликий кошт,
а то й безкоштовно. У суботу й неділю мама б забирала його додому, а
весь тиждень про нього б піклувалися вчителі й вихователі. А якщо б він
навчався у звичайній школі, держава б забезпечувала його безкоштовним
харчуванням, одягом, підручниками. А на канікулах — зимових і літніх —
дітям з таких малозабезпечених родин держава надає безкоштовну путівку у
табори відпочинку. На новорічні свята цим дітям обов'язково дають
новорічні подарунки з солодощами. Мати Пилипка теж одержувала б
відповідні пільги. І якщо б вона втратила роботу, то до того часу, поки
вона не влаштується на іншу, їй також виплачували б грошову допомогу.
Отже, вони не почували б себе приниженими й знедоленими. Пилипко б міг
закінчити школу, отримати якусь професійну освіту, працювати.
І такої трагедії б не трапилось. Прочитавши це оповідання, я відчула
гордість за нашу країну, за те, що вона піклується про своїх громадян.
Хоч життя у нашій країні не можна назвати легким і безхмарним. Адже ми
ще не подолали економічної кризи. І до світового рівня життя нам іще
далеко. Але материнство й дитинство у нас надійно захищене.
|