Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 10.12.2016, 23:20
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка
01.02.2016, 22:27

Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка

Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів.

Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя.

 

 

Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі і допитливі. Зрозуміло, що життя бідняцьких дітей

було безхлібне й невеселе, від недоїдання вони були худі, аж світилися. Він життєвих негараздів вони стали сумними й зажуреними. Саме тому було досить сказати їм ласкаве слово, приголубити— і вони щиро, по-дитячому втішалися: Складне дитинство-це, на жаль, лише початок того шляху, на якому їх, звісно ж, чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність.

Дівчина Устина (з оповідання «Волошки») з любов'ю збирає букет ніжних польових волошок, щоб подарувати його вчителеві. Але, довідавшись про його аморальність, вона штурнула квіти до порога. Чиста дитяча душа виповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина йде з дому, наймитуватиме, аби не бачити нікчемних людей, які облипли брудом.

З м'яким, доброзичливим гумором письменник змальовує образ Василька, який любить «старувати», тобто серйозно, по-дорослому навчати старших («Свекор»). За зовнішньо благополучним родинним затишком криється соціальна кривда. Не так уже безжурно живеться батькам і старшим братам та сестрі Василька, які зранку й до ночі важко працюють. їхнє життя повне всіляких знегод, але вони вміють пожартувати, посміятися.

Хлопчика життєрадісної вдачі, котрий любить пофантазувати і хоче збагнути запитливим дитячим розумом та серцем навколишній світ, бачимо в новелі «Басурмен». Мати, сама не дуже богомільна, примушує Семена ревно молитися. А малого зовсім не ваблять поклони та нудне моління перед іконами. У ньому підсвідомо народжується протест проти Бога, його не лякає і картина «страшного суду», що висить у хаті.

Небагатослівні, але глибокі за змістом, проникненням у внутрішній світ героя— такі Васильченкові новели про дітей. Вони, як і майже всі його твори, сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.
Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Галерея дитячих образів в оповіданн
Переглядів: 31 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА