Довгоочікувана дощова симфонія (за поезією М. Рильського «Дощ») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Середа, 07.12.2016, 00:56
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Чи підтримуєте ви "Харківські угоди" Януковича-Мєдвєдєва
Всього відповідей: 170
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Довгоочікувана дощова симфонія (за поезією М. Рильського «Дощ»)
22.11.2015, 23:46

5 КЛАС

 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ

 

С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Довгоочікувана дощова симфонія (за поезією М. Рильського «Дощ»)

Максим Тадейович Рильський — відомий український поет, учений, перекладач. А ще, на моє переконання, він не просто поет, а художник слова. Особливо це відчуваєш, коли читаєш його твори про природу. Перед очима постають цілі картини, які відображають те, про що пише поет. Коли я ознайомилася із поезією «Дощ», то уявила собі таке...

Ще один спекотний день. День без дощу. В очікуванні живлющої вологи поскручувалися листочки на деревах, опустили свої голівки ромашки й айстри. Порепалася земля. Полями й гаями, селами й містами гасав гарячий суховій, обдаючи своїм пекельним подихом рослини й людей. У цей час людина й природа як ніколи розуміли одне одного й хотіли одного — дощу. І ось надвечір небо заволокло хмарами і на землю пролився

Благодатний, довгожданий

Дивним сяйвом осіянний,

Золотий вечірній гість.

Дощові краплинки весело падали на дахи будинків, на землю, на дітлахів, які не поспішали ховатися, а радісні бігали, підставляючи дощеві обличчя, ловлячи губами намистинки дощу. По стінах будинків побігли темні смужки — то дощ змивав пил, який вільно тут розташувався. Повітря посвіжішало. А дощ набирав сили. Він побачив, що йому тут раді, тому падав «бадьоро, свіжо, дзвінко».

Земля парувала, остуджуючись. З її могутніх грудей вирвалося полегшене зітхання: тепер її

 

Дощ остудить,

Оживить і запліднить, —

І пшеницею й ячменем

Буйним повівом зеленим

Білі села звеселить.

Я захоплююся вмінням поета бачити красу рідної природи й передавати її у своїх віршах засобами поетичної мови.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Довгоочікувана дощова симфонія (за
Переглядів: 51 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА