Дитинство, обпалене війною (за повістю Г. Тютюнника «Климко») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 03.12.2016, 14:35
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Чи підтримуєте ви "Харківські угоди" Януковича-Мєдвєдєва
Всього відповідей: 169
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Дитинство, обпалене війною (за повістю Г. Тютюнника «Климко»)
23.11.2015, 22:00

7 КЛАС

 

ПРО ДАЛЕКІ МИНУЛІ ЧАСИ

 

I. ФРАНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, А. ЧАЙКОВСЬКИЙ, М. СТЕЛЬМАХ, Г. ТЮТЮННИК

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Дитинство, обпалене війною (за повістю Г. Тютюнника «Климко»)

Темі Великої Вітчизняної війни присвячено багато творів. Чільне місце посідає вона і в українській літературі.

Війна страшна, оскільки несе із собою смерть. Та вона ще страшніша, коли зачіпає дітей, несучи їм сирітство, самотність, голод. Саме такий жах пережив головний герой повісті Г. Тютюнника «Климко».

Климко осиротів ще до війни і єдиною рідною людиною для нього був дядько Кирило. Але після його загибелі хлопчик залишився сам у цілому світі. Потім розбомбили барак, у якому вони жили. Хлопець втратив домівку. Йому було надзвичайно незатишно і самотньо, та він намагався жити навіть у цих умовах. Його друг Зульфат усіляко намагався йому допомогти.

Незважаючи на лихоліття, Климко і Зульфат не обізлилися. З величезним ентузіазмом вони кинулися допомагати своїй учительці Наталії Миколаївні та її маленькій донечці, перенесли її речі до вагової, допомагали носити молоко. А Климко навіть пішов за сіллю в Слов’янськ.

Шлях його був надзвичайно тяжким: голод і холод мучили хлопця, страшний біль у ногах через відсутність взуття, самотність у великому і страшному світі. Та відчуття того, що він має допомогти Наталії Миколаївні та її маленькій донечці, зробили його старшим і додавали сили.

Правду говорять давні мудреці: «Доки людина відчуває біль — вона жива. Доки людина відчуває чужий біль — вона Людина». Дивує така самопожертва Климка, ще дитини за віком, але дорослого за вчинками. Герой надає читачам дивовижні уроки доброти, чуйності, турботи про тих, хто перебуває поруч.

Фінал повісті трагічний. Шкода Климка, якого було поранено саме тоді, коли він, здолавши величезні труднощі, все-таки дістався додому. Та хочеться вірити, що Зульфат покличе дорослих і вони врятують Климка. Такі хлопці повинні жити, бо вони заслуговують на ймення справжньої Людини.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: обпалене війною (за повістю Г. Тютю, Дитинство
Переглядів: 144 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА