Чи потрібен людям гуманізм? (За новелою Л. Пономаренко «Гер переможений») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 03.12.2016, 14:36
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Чи підтримуєте ви "Харківські угоди" Януковича-Мєдвєдєва
Всього відповідей: 169
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Чи потрібен людям гуманізм? (За новелою Л. Пономаренко «Гер переможений»)
23.11.2015, 22:25

7 КЛАС

 

«ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?»

 

О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Чи потрібен людям гуманізм? (За новелою Л. Пономаренко «Гер переможений»)

Чи до всіх людей можна ставитися гуманно? На перший погляд відповідь має бути ствердною, адже ніби всі люди здатні до співчуття. В ідеалі — так, але життя іноді вносить свої корективи..Таке важливе питання порушує у своїй новелі «Гер переможений» Л. Пономаренко.

У новелі визначається делікатна проблема. Головна героїня згадує про дитячі роки, які пройшли у невеликому містечкові. Там були полонені німці, які після закінчення Великої Вітчизняної війни будували житловий квартал. Полонені працювали сумлінно, «з любов’ю і розпачем». З любов’ю — тому що не вміли працювати погано, а розпач виникав через їхнє становище.

Привертає увагу образ тяжко хворого полоненого на ім’я Фрідріх. Навесні він скопав маленьку грядочку і посіяв нагідки. Фрідріх дуже любив своїх доньок, фото яких завжди було з ним. Він боявся, розуміючи, що може їх ніколи не побачити.

А діти, серед яких була і героїня новели, ненавидячи німців як ворогів, «розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці».

З часом жителі містечка вже не сердилися на німців. Вдови їх жаліли, іноді приносили їм їжу та одяг, роздивлялися фото їхніх дружин та дітей. Німці були щиро вдячні за увагу та турботу.

Як не дивно, у людей, які пережили війну, зникла ненависть до колишніх ворогів. Виявляється, навіть горе не знищує доброти душі. А співчуття залишається навіть у тих, хто зазнав страждання.

Фінал новели трагічний. Фрідріх повісився. Його поховали, просто укинувши в яму, навіть не насипавши горба. Воно й зрозуміло: він ворог, хоча й полонений.

А квітка, яку він посадив, зацвіла, незважаючи на перший сніг, що сипав і сипав на землю. Вона довго нагадувала про того, хто її посадив.

Через півстоліття син нашої героїні, прибиваючи поличку, наткнувся на отвір у стіні. Там, у рукавиці, знайшли фото доньок Фрідріха, які так і не знають, де могила їхнього батька.

Новела складна за своєю проблематикою і порушує багато питань. Війни, які розв’язують політики, поділяють людей на ворогів. Під впливом військових полій вони змінюються. Але ж люди мають бути людьми і вирішувати усі питання мирно. І тоді не буде ворогуючих сторін, не будуть страждати діти, не буде сліз за загиблими. Безумовно, усе залежить від духовності людини, її моральних принципів. На мою думку, стосунки між людьми мають грунтуватися на принципах гуманізму. А гуманізм, як відомо, означає людяність. Тож усі ми маємо пам’ятати саме про людяність, яка є запорукою щастя.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Чи потрібен людям гуманізм? (За нов
Переглядів: 232 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА