Атмосфера в українській родині (за оповіданнями С. Васильченка «Свекор» і «Басурмен») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:26
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Атмосфера в українській родині (за оповіданнями С. Васильченка «Свекор» і «Басурмен»)
01.02.2016, 22:31

Атмосфера в українській родині (за оповіданнями С. Васильченка «Свекор» і «Басурмен»)

І як письменник, і як учитель з великою любов'ю і відповідальністю ставився Степан Васильченко до своїх обов'язків. Його кредо були слова: «Народ, на

мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів...».

 

 

Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко

образи людей, яким властиве почуття гумору («Свекор»), змалював життєві комічні ситуації («Басурмен»). '

 

 

Оповідання «Свекор» знайомить нас з малим Васильком, який «завжди викликав усмішку в дорослих» через його сердите «старування». У сім'ї вже звиклися з цією вадою малого сина і тому ставляться до неї з іронією. Ми неначе потрапляємо у лагідно-мудру атмосферу родини, сповнену і піклування, і любові, і незлого кепкування над Васильковою «старечою» розсудливістю. Батьки розуміють, що осудом та гриманням тут не зарадиш, тому жартівливими хитрощами доводять «свекра» до розуміння та признання через сльози: «Я ма-а-лий ще!»

Не можна без сміху читати оповідання «Басурмен». І хоч описано у ньому незначний епізод сварки малого Семена із заклопотаною матір'ю, але стільки лагідного гумору, родинного тепла і народної мудрості в кожному рядку! Ми розуміємо, що мати, хоч і лається на «басурмена» (бо той не хоче молитися), але серцем намагається дати йому розуму. Вона залякує пеклом сина, цю «хрещену тварюку», і тут же «лагідним, тихим голосом» застерігає свою дитину від пекельних мук і стає зрозумілим, що і материні сердиті слова, і лупцювання за цигарку, і виганяння з хати «до басурменів» — це все викликано хвилюванням за рідного сина, за його душу, його майбутнє. Тому щасливим сподіванням озиваються у нашому серці «могучі дрібні передзвони радісного нового паламаря», яким стає у власній уяві бешкетник Семен.

І ми розуміємо, що Степан Васильченко — дійсно майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Але водночас його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака його творів — бути гранично правдивими до життя.
Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Атмосфера в українській родині (за
Переглядів: 34 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА