ОКСАНА СЕНАТОВИЧ
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ВИСТАВКУ "ПОРТРЕТИ МАМ”

Портрети малювали
малята-дошкільнята.
Ніхто в співавтори
не брав собі ні брата,
ні старшої сестри.
Самі намалювали,
на виставку прислали.
Тому кажу зарання:
чекає вас на виставці
і сміх, і здивування.

Вхідні квитки: три посмішки,
один ласкавий погляд,
і просимо

на ОГЛЯД.

ПЕРША МАМА

трішки схожа на солдата

чи на велетня-гімнаста:

десять гудзиків бляшаних

і лампаси для прикраси

на мундирі носить мама.

П'яти вкупі, руки в боки —

в мами дуже строга міна,

ніби щойно

добре висварила сина

за невивчені уроки.

ДРУГА МАМА —

справжня дама:

у перлистому намисті,

у сріблистому манто.

Два годинники на руку

не забула начепити,

а браслетів, мабуть, сто.

Білі туфельки у мами

з каблучками-олівцями,

жовтий шарф, як в каченяти,

і настільки широчезний

в мами-дами капелюх,

що у двері не пропхати.

ТРЕТЯ МАМА —

як усі на світі мами —

із очима і вустами.

Має мама ніс і брови,

має руки, на яких

по сім-вісім різних пальців,

переважно голубих.

Тільки в мами ніг немає!

А хто знає,

може, мама

у воді стоїть, а може,

на коліна мама стала

і стоїть отак — хто знає?

Попри все оте вона

пречудова. Слів немає!

ЧЕТВЕРТА МАМА

Два вуха у мами,

два ока глибокі,

дві рожеві щоки,

дві руки.

Та з причин невідомих

вона, як лелека,

стоїть на одній нозі.

На дорозі стоїть в пилюзі,

а дорога додому далека,

і щоб мамі додому дійти,

не зашпортавшись і не упавши,

хтось мусить її повести.

П'ЯТА МАМА,

як Дюймовочка, маленька,

і на ній

коротесенька сукенка

до колін.

В мами сині оченята,

як у ляльки, рученята,

бант-метелик у волоссі.

Лиш торбинку мама носить

шириною з класну дошку,

і грубезну парасолю,

висотою із тополю.

ШОСТА МАМА
В мами сукня голуба
і коса красива, руса,
тільки замість губ у мами

два червоні вуса.
(Бо художниця мала
необачно пролила
на малюнок фарбу).
І тепер у мами вигляд
дуже-дуже незавидний.
Не підходять, звісно, їй
запорізькі пишні вуса.
Все ж рятують маму сукня
і коса красива руса.

СЬОМА МАМА

іде

і на повідку

начебто кішку веде,

а дуже можливо, що лева.

Бо грива

у звіра на повідку —

справжнісінька лев'яча грива

(помилка можлива:

художник без досвіду —

сплутав знічев'я

з кішкою лева).

А може, а може, це аніяка

не кішка і зовсім не лев,

а звичайний

гривастий рудий собака.

Словом:

мама іде

і на повідку

звіра якогось веде.