Слово «система» походить від грецького 8у5Іет — букв. ціле, складене з частин.
Воно має кілька тлумачень, перше з яких — порядок, зумовлений планомірним, правильним
розміщенням частин у певному зв'язку.
Система будь-якої галузі права — це її структура, внутрішня будова галузі,
певним чином організована сукупність норм, що регулюють відносини, які становлять
предмет цієї галузі.
Виходячи із цього загального тлумачення, можна сказати, що система трудового
права— це структурне групування і об'єднання взаємопов'язаних правових норм
з питань регулювання суспільних трудових відносин.
Групування норм трудового права, зведення їх в певну систему зумовлене методологічним
підходом до вивчення законодавства про працю, усвідомлення основних принципів
і розуміння норм трудового права. Правові норми із сфери застосування праці
систематизовані за науково-об'єктивними критеріями. Загальну частину складають норми, які стосуються всіх суспільних відносин,
що регулюються трудовим правом. Вони закріплюють основні поняття і принципові
положення трудового права, з'ясовують основоположні моменти в сфері трудових
правовідносин. Наприклад, в будь-яких трудових відносинах, що виникають з конкретного
питання: укладення трудового договору, порушення дисципліни праці, матеріальна
відповідальність сторін трудового договору — завжди виникає потреба встановлення
суб'єктів цих трудових правовідносин, з'ясування їх повноважень, рівня відповідальності
і т. ін. Саме тому норми щодо суб'єктів трудового права є загальними і становлять
зміст загальної частини трудового права. До загальних, як видно зі схеми, відносяться
норми, які визначають джерела трудового права, класифікують суб'єктів трудових
правовідносин, встановлюють їх правовий статус, визначають порядок підготовки
і укладення колективних договорів, а також порядок контролю за їх виконанням
та міру відповідальності; сюди входять норми з правового забезпечення реалізації
права на працю, які визначають поняття безробітного, працевлаштування і його
правові форми.
Особливу частину складають норми, які регулюють деякі складові трудових
правовідносин з врахуванням особливостей праці, необхідності її регулювання
для певних категорій працівників. Це, наприклад, норми, які встановлюють загальний
порядок прийняття і звільнення з роботи, тривалість часу роботи і відпочинку,
порядок і форми оплати праці, вимоги з охорони і безпеки праці, в тому числі
охорони праці жінок, неповнолітніх та інших категорій працівників і т. ін.
Більш докладно норми трудового права, що входять в його систему, будуть розглянуті
в наступних главах підручника.
Що ж стосується системи, то її розуміння допомагає у вивченні трудового права,
сприяє його подальшому удосконаленню, допомагає зорієнтуватись у різноманітті
норм, які регулюють трудові правовідносини, і правильно їх застосовувати.
Оскільки трудове право регулює суспільні трудові відносини, які як і будь-який
бік людського життя не стоять на місці, то і система трудового права, змістом
якої є класифікація його норм, що відображають такі зміни, не є чимось раз і
назавжди встановленим.
Її розвиток відбувається за рахунок розробки нових правових норм та закріплення
їх в законодавчих актах і відмови від тих, що не відповідають вимогам життя
і суспільства, а це спричиняє не тільки кількісні зміни в системі трудового
права, а й призводить до її якісного розвитку.
|