МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
(1912 — 1983)
Михайло
Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району
на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.
Перші
його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні
Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному
Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя
Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої
Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста
на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941
року.
Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну
війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого
лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській
частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини»
(Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.),
він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій
землі.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві
збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в
1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під
редакцією Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим
прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій
землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після
кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою
«Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував
серію епічних полотен:
1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого
Жовтня;
1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними
творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;
1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною
«відкритістю»;
1969р. — роман «Дума про тебе».
Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г.
Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення
має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман,
який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і
довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені
тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та
донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи
світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується
упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та
виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці
драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965;
«Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум
королю», 1967; «Дума про любов», 1971.
М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет,
драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий
вечір», 1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної
Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983p.
|