Богдан Бойчук народився в селі Бертники, на Тернопільщині. В
1944-ому році, при відступі, німці схопили його й забрали до Німеччини
на примусові роботи. Після війни він перебував у таборі переміщених осіб
(Ді-Пі) в місті Ашаффенбурґ, де й закінчив середню освіту в таборовій
гімназії. В 1949-ому році переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Пів
року після того відкрито в нього туберкульозу, що й призвело його
провести три роки в Stony Wold санаторії, в горах на півночі штату
Нью-Йорк. Саме там він глибше познайомився з літературою і почав писати
вірші. В 1953-ому році, коли винайшли протитуберкульозні ліки, він
повернувся до Нью-Йорку, де 1957-ого року закінчив студії з електроніки в
New York City College. Відтак працював інженером у цій ділянці до
1992-ого року.
Від початку 50-тих років, а саме від того часу, коли вийшов із
санаторії, Бойчук дуже активно включився в українське літературне життя.
Його літературна діяльність не обмежується тільки поетичною творчістю.
Він також пише і видає драматичні твори, прозу, переклади з англійської,
еспанської й російської мов на українську, і з української — на
англійську. Проявляє себе й на полі літературознавчої критики,
опублікувавши широку низку статтей, рецензій, передмов. Слід також
підкреслити його палку активність невтомного укладача й редактора двох
поважних антологій української поезії, мемуарів тощо (диви нижче).
Бойчук — один із співзасновників Нью-Йоркської Групи, був
співредактором річника цієї ж Групи "Нові Поезії” (1959-1971),
ініціятором і головним редактором Нью-Йорксько–Київського
літературно-мистецького квартальника "Світо-Вид” (1990-1999). Він також
довгими роками працював як літературний редактор при місячнику
"Сучасність” (Мюнхен), а саме від 1961-ого року до 1973-ого. Він — член
Національної Спілки Письменників України.
Нині Богдан Бойчук проживає в Ґлен-Спеї (США) і в Києві.
